ОмскАвтоСклад

Міловська сільська рада Балаклійського району

Головна

Заснована Мілова в 1686 році вихідцями з Росії біля вартового пункту «Міловий Брод» на річці Сіверський Дінець. Звідси виникнення його назви. В Міловій серед мешканців збереглася легенда, що колись на краю села було місце, куди було «Заказано» (заборонено) ходити, і по наш час це місце називається «Заказним», там була стрілянина. А інше місце на краю села називається «Казарми», де нещодавно знаходили глиняний посуд та інші предмети. Це дає підставу вважати, що село виникло біля військового пункту. Існування вартового пункту на Міловому Броді  за часом співпадає з виникненням російських та українських слобод  в межах теперішньої Харківської області та з утворенням Слобідської України. Російський народ шукав тут порятунок від закріпачування, а українці з-поза Дніпра тікали сюди від пригнічування польсько-литовської унії. Отже, першими засновниками села біля військового пункту були люди , які прийшли  із старих російських губерній-Воронізької, Курської, Тамбовської. Побічною вказівкою на час заснування села є запис в книзі « Историческая хронология  Харьковской губернии» , де на стор.110 сказано, що в 1750 році в Міловій було відкрито дерев’яну церкву. Село Мілова розташоване на відстані 80 км від південного сходу міста Харкова та за 18 км від заходу районного центру і станції Балаклія на правому березі річки Сіверський Дінець впродовж балки на  південний захід від річки.  Більш за північ , за річкою,розкинулись мальовничі луги ,озера та листяні ліси , а далі видно масиви вікового бору. На сході та півдні села розташовані лісні урочища «Російске»  і «Копане» та ряд інших лісків по балкам. На території земельних угідь села до революції існував хутір кулака-власника Малахова, але він був знесений, так як хазяїн переселився до Сибиру  незадовго до Жовтневої революції. До революції  селу належало 3000 га пахотної землі. Половиною ріллі користувались кулаки, тільки кулак Малахов володів 100 га ріллі. Від тяжкого безправ’я  мешканців села позбавила Жовтнева революція. Вже в березні 1918 року була створена сільська рада. Однак тверда радянська влада в селі установилась лише в 1921 році. В 1929 році бідняки  за ініціативою  Мантуленко С.І., Волошина Д.Л., Полуектова Т.І. та інших  створюють комуну «Червоний Шлях» и засновують хутір Червоний Шлях. Комуна  в 1930 році перейшла на статут сільгоспартелі. В 1951 році колгосп «Червоний Шлях»  входить в об’єднаний колгосп ім.Хрущова. Початок колгоспу «Росія» в селі Мілова положено ще в 1930 році, коли 452 колгоспних хазяйства створили три сільгоспартелі : «Труд и воля» им.Чубаря , «Октябрьский борец». В подальшому два колгоспа им.Чубаря  і «Труд и воля» об’єднались в один колгосп ім.Хрущова. В період масової колективізації йшла жорстока боротьба. За рішенням мешканців села було раскулачено 30 кулацьких хазяйств, а їх майно конфісковано та передано створившимся колгоспам.Колективізація сприяла росту культури та достатку села.В 30-х роках була ліквідована неграмотність населення, а в 1938 році в селі була відкрита середня школа. До 1941 року збудовано клуб, лікарня, радіовузол. Але подальший зріст та розквіт колгоспів було призупинено війною з фашистською Германією. Село зазнало разорення.Воно було окуповано з осені 1941року по серпень 1943 року. Незважаючи на жорстокість окупантів населення чинило опір фашистам та вело боротьбу за своє визволення. Багато мешканців села увійшли до складу партизанського  загону Балаклійського району. Командиром та комісаром загону були мешканці села-Разіньков Іван Кузьмич та Колотило Іван Пилипович. Від рук фашистів загибли односельці,активні партизани:Пилипенко Пилип, Дуленко Андрій, Волошин Гаврило та інші.

В Міловій за даними 1887 року проживало 1654 чоловіка обоюдної статі.

До Жовтневої революції  в селі проживало 18 служителів церкви,500 бідняків, 700 середняків,250 кулаків , в тому числі їх сім’ї, 5 службовців. На 1 січня 1963 року в селі проживало 699 робітників та 946 колгоспників, 45 інтелегенції.

За роки радянської влади в селі з’явилися нові професії,які були невідомі раніше- тракторист,комбайнер,електрик,інженер,токар,слюсар,водій, агроном, зоотехнік, ветеринар та інші.

До Жовтневої революції в селі було 3 млина. Земельні надра місцевого колгоспу багаті корисними копалинами.

Колгосп «Росія» було створено в 1951 році об’єднанням 4-х колгоспів: «Октябрьский борец», им.Хрущова, «Червоний Шлях» і «Заповіт Леніна».

Спочатку він називався им.Хрущова, потім им.Ленинського комсомолу, а після об’єднання з колгоспом «8-Березня» села Первомайське в 1960 році став називатися «Росія». Колгосп об’єднує 4 населених пункта.Село Мілова-центральна садиба, село Первомайське, село Криничне, село Червоний шлях.

В селі Мілова народився в 1919 році Герой Радянського Союзу В.Т.Уваров.В селі Мілова він закінчив восьмирічну школу, поступив до комсомолу.З групою комсомольців Балаклійського району в 1936 році виїхав на роботу до Донбасу. Приймав участь у будівництві шахт  на Донеччині,працював на заводі Слав’янська. В 1938 році повернувся в рідне село. Восени молодь села проводжала його до армії. Він прощався з земляками на 3 роки, але  війна, що спалахнула, розпорядилась по своєму. В довоєнному 1940 році його призначили помічником командира вогневого взводу. Влітку 1942 року  старший сержант Василь Уваров бився в районі Харкова та Чугуєва, а пізніше приймав участь у відбитті  гітлерівський військ на Волзі. В 1943 році йому було вручено медаль «За оборону Сталінграду», а також був нагороджений орденом Вітчизняної війни 1-го ступеню. Тяжкі випробування випали на долю  артилеристів на Курській дузі. Декілька діб взвод Уварова приймав участь в боях біля станиці Понирі. Приклад самовідданої храбрості показав комуніст Василь Тимофійович Уваров. Він особисто у рукопашному бою знищив 10 гітлеровців. У цьому бою, коли відбувалася атака, пав смертю героя 24 –річний артилерист В.Т.Уваров. Після бою однополчане похоронили його з воїнськими почесностями у братській могилі на краю станиці Понирі. Йому посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна та медалі «Золота зірка». Ім’я героя має  вулиця і школа- інтернат № 1 міста Слав’янська. Захоронений в селі Березовець Понирівського району Курської області. В нашому селі одна з вулиць названа іменем В.Т.Уварова.